Brexit та істерика - холодний аналіз британського рішення

Частина європейських еліт в істериці. В такій самій істериці б'ється частина українських політеліт. Причина проста. Всім є що втрачати. Ну і звичайно багато міфів. То чому багато “прогресивного” народу боїться “неочікуваного” brexit?

Чому істерика у європейців?

Європа злякалася виходу Британії, бо саме Об'єднане Королівство є одним з основних фундаторів спільного бюджету ЄС.
Так, Велика Британія отримує кошти з європейського бюджету, але є й одним з найбільших його вкладників, формуючи близько 11 % спільного європейського бюджету.
Критики британської незалежності малюють кілька страшних сценаріїв, які, до речі, активно повторюють і українські “євроінтегратори”:
  1. Британія розпадеться на кілька країн і це призведе до незворотних процесів.
  2. Британія зазнає величезних втрат через вихід із спільного ринку.
  3. Британія руйнує “єдину європейську політику”.
Але давайте глянемо правді у вічі:
  • Хто більше програє, той хто формує спільний бюджет, чи той хто отримує з нього?
  • Хтось справді вірить, що один з світових економічних центрів перестане існувати лише тому, що один з потужних гравців вийшов з невигідного йому союзу?
  • США, Австралія, Китай, Швеція, Норвегія та багато інших країн мають набагато гірші умови, ніж члени ЄС?
  • Британія, що є головною країною Британської Співдружності (варто звернути увагу на назву) буде мати менший вплив у світі ні ж у випадку, коли змушене миритися з купою країн, які мають кардинально протилежну думку?
  • Хтось вірить в єдину спільну політику ЄС, особливо на фоні ставлення до конфлікту в Україні?
  • Хтось справді вірить, що навіть, коли Шотландія та Пн.Ірландія, ухвалять рішення про вихід з Об'єднаного Королівства через ЄС, між ними та рештою Британії постануть мури з колючого дроту? Чи можливо будуть інші варіанти, такі, як у відносинах між Швецією та Норвегією, які мають у рамках Північної Ради набагато тіснішу співпрацю ніж в рамках ЄС навіть НАТО?
Це далеко неповний перелік простих питань, на які чомусь не бажають відповідати євроінтегратори, як і не бажають помічати головний мотив тих, хто виграв:
Велика Британія стала незалежною і повернула право самостійно вирішувати, що і як має робити в зовнішній та внутрішній політиці не звертаючи уваги на інших

Чому істерика в українських євроінтеграторів?

Українські євроінтегратори найбільше бояться втратити ґрунт для ведення політичної кампанії. В Україні якраз створилася нова платформа під звучною назвою “єврооптимісти”, а який тут оптимізм, коли ЄС розвалюється. Тут є три основних страхи:
  1. Хто повірить в успіх Європи, коли звідти тікають найзаможніші?
  2. На чому будувати “піар”. Адже раніше було простіше говорити про “європейські цінності”, обґрунтовувати необхідність прийняття різного роду законів “вимогами ЄС”.
  3. Європа даватиме менше грантів на “корисну” діяльність тим, хто крім, як говорити з розумним виглядом багато банальних речей нічого більше не вміє.
Доведеться працювати. Думати, як вилізти з тієї економічної задниці, в яку загнала недолуга фіскальна та економічна політика. Депутатам доведеться піднімати якість законотворчої діяльності. Доведеться аналізувати, що робили їхні колеги, а не плодити сотні однакових законопроектів виключно для самопіару.
Можна навіть навести кілька типових кліше, які застосовують українські євроінтегратори до британців:
  • Британці тупі. Вони навіть не знають, за що голосували. Нагадує жарти відомого українофоба Задорнова про “тупих американців”.
  • Приклад Британії показує, що пряма демократія - це зло, а право приймати рішення треба передати тим, хто розбирається (тобто нам “інтелектуалам”, які виросли на європейських грантах і курсах).
  • Україна втратила союзника в ЄС і тепер їй буде важче інтегруватися.
  • Світу “хана”, якщо розпадеться ЄС.
  • За вихід з ЄС проголосували пенсіонери, які не мали права голосувати.
  • Росія тепер без перешкод завоює Україну і всіх решта.
Насправді аналіз соціально-вікових показників, які оприлюднювалися британськими ЗМІ показують, що за вихід з ЄС голосувало якраз найбільше представників “середнього класу”, не дуже багатих, але й не бідних. Вік в середньому також був від 26 до 56 (основна маса).
Загалом же відповідь є простіша:
Британці не бажають жити у наднаціональному Європейському Союзі, як українці свого часу не бажали жити у Радянському Союзі, де їм часто нав'язували те, що їм не подобалося

Що далі?

Мені найбільше сподобався коментар одного з тих, хто голосував за brexit. “Ми жили кілька сотень років без ЄС, проживемо і зараз”, - сказав він.
Варто визнати, що більшість аргументів про катаклізми ми чули тоді, коли розвалювалася Російська та Австро-Угорська імперії після Першої світової війни. За їх збереження активно боролися тодішні великі корпорації, які вклали гроші в обидві імперії і не хотіли мати справу з малими національними державами.
Та ж сама аргументація була, коли розпалася Британська Імперія після Другої світової війни. Подібна аргументація була, коли розпадався Радянський Союз. Але світ живе далі. І після можливого розпаду ЄС у його нинішній формі буде жити.
Зрештою розпад наднаціональних структур дає більше шансів для побудови нових, які є ближчими своїми інтересами. Наприклад, відновлення ідеї союзу Міжмор’я. Також це шанс для тіснішої співпраці на двосторонньому рівні, з тією ж Британією і не тільки.
Питання “розширення можливостей для Путіна” більше залежить від нашої здатності захищатися самостійно і знову ж таки від роботи з потенційними союзниками, які тепер можуть не звертати увагу на позицію “об'єднаної Європи”.
Доведеться працювати дипломатії і політикам, саме працювати, а не імітувати. На те й приходить час змін, щоб руйнувати неефективне, яким став ЄС і будувати нове. Саме потреба працювати і лякає найбільше нинішній український політикум.

 

Найбільше читають

logo


facebook google rss

Аналітичне видання: analityka.today

E-mail редакції: analityka.today@gmail.com

Вверх